Вітаємо у нас на сайті!

Система оповіщування  про  пожежу  та  управління  евакуацією людей -  комплекс технічних засобів та організаційних заходів, за  допомогою  якого  забезпечується   повідомлення   людей,   які перебувають у будинку,  про виникнення пожежі,  а також управління їх евакуацією.

 Оповіщення людей про пожежу повинно виконуватися одним із таких способів:

- подачею  звукових та  світлових сигналів;

- трансляцією  мовних повідомлень про необхідність евакуації.

Управління евакуацією повинно здійснюватися:

- включенням евакуаційного освітлення та світлових покажчиків напрямку

евакуації;
- передачею по системі оповіщення про пожежу спеціально розроблених текстів, спрямованих на попередження паніки та інших явищ, які ускладнюють процес евакуації .

 Кількість оповіщувачів, їх розміщення та потужність повинні забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях постійного чи тимчасового перебування людей.

Системи оповіщення про пожежу  поділяють на п'ять типів: 

Тип 1 

Передача звукових сигналів (сирена, тональний сигнал та ін.) Рекомендується застосування світлового мигаючого сигналу та світлових покажчиків "Вихід".

Тип 2.

Передача звукових сигналів (сирена, тональний сигнал та ін) і установка  світлових  сповіщувачів "Вихід".  Черговість оповіщення – всіх одночасно. Рекомендується застосування  світлового  миготливого сигналу, світлових покажчиків напрямку руху, світлових покажчиків напрямку руху з включенням  окремо  для кожної зони.

Тип 3.

 Мовне оповіщення (запис передача  спеціальних записаних мовних текстів),  а також установка світлових покажчиків "Вихід". Черговість оповіщення – спочатку обслуговуючого персоналу, а потім усіх  інших за спеціально  розробленою черговості.Рекомендується  передача  звукових сигналів (сирена, тональний  сигнал та ін), установка світлових покажчиків напрямку руху, а також  світлових покажчиків напрямку руху з  включенням  окремо  для кожної зони.

Тип 4.

Вимоги  аналогічні Типу 3, а також: світлові покажчики напрямку руху, поділ  об'єкта на зони оповіщення зі  зворотним зв'язком з диспетчерською (постом охорони).
 Рекомендується  передача  звукових сигналів (сирена,  тонований сигнал та ін), застосування  світлових покажчиків напрямку руху з включенням  окремо  для кожної зони.

Тип 5.

Вимоги  аналогічні  Типу 4, а також: застосування  світлових покажчиків напрямку руху з включенням  окремо  для  кожної зони, повна автоматизація управління СО та можливість  реалізації різних варіантів організації  евакуації з кожної зони оповіщення.

Система  оповіщення може   бути  сполучена  із системою раннього  виявлення   надзвичайних ситуацій,  а також виконувати функції системи  радіофікації або музичного  супроводу.  При цьому виконання системою оповіщення ряду додаткових задач не повинне будь-яким  чином  впливати на виконання основного завдання комплексу – оповіщення  людей про пожежу та управління евакуацією людей.
            Потрібно також враховувати, що кабельні лінії, призначені  для  живлення системи оповіщення та управління  евакуацією при пожежі повинні мати межу вогнестійкості не менше 30 хвилин.

Система відеоспостереження в будівлях на сьогодні є невід'ємною частиною систем, які забезпечують вашу безпеку і безпеку вашого бізнесу. Популярність систем відеоспостереження пояснюється, перш за все, їх ефективністю в захисті і охороні території, майна і забезпечення власної безпеки. Прості системи відеоспостереження сьогодні можна зустріти практично на кожному громадському об'єкті, будь то житловий будинкок  чи офіс компанії.  

Системи відеоспостереження  - це програмно-апаратний комплекс (відеокамери, монітори, реєстратори та інше устаткування), призначений для організації  відеоконтроля,  як на локальних, так і на територіально-розподілених об'єктах.Зараз на ринку відеоспостереження представлено три  основних напрямки: аналогове, цифрове IP та HD-DI. 

 Найбільш розповсюджені на сьогоднішній день є аналогові системи відеоспостереження. Дані системи здатні записувати відео в найбільш поширеній для цього типу роздільній здатності 720х576, 704х576 (стандарт PAL) або 640х480 (стандарт NTSC). Існують також вдосконалені моделі, які мають можливість знімати в роздільній здатності 920х576. Стандартна швидкість запису для аналогових відеокамер, залежно від необхідності, зазвичай варіюється від 6 до 25 кадрів в секунду. При цьому, чим менше дана швидкість, тим економніше витрачається місце на жорстких дисках, де зберігається відео. Але в той же час, інформативність відеороликів з низькою кількістю кадрів у секунду істотно нижче. Аналогові системи використовуються на  об'єктах, де головним завданням є відеофіксація загальної картини того, що відбувається. Тобто, аналогові камери підійдуть там, де необхідне поверхневе спостереження, при якому не потрібна особлива деталізація картинки.

Останнім часом стали з'являтися системи нового покоління, повністю засновані на цифрових технологіях. Між усіма елементами такого комплексу відеосигнал передається виключно у цифровому вигляді. Ці системи отримали назву "IP-відеоспостереження". До їх складу входять мережеві камери (IP-камери) і програмно-апаратні комплекси для аналізу відеозображення, обробки і зберігання сигналу. Такі технології принципово відрізняються від  аналогових систем використанням різних мережевих пристроїв таких,  як світчі, роутери або модеми. Поширеними  сьогодні є  системи IP-відеоспостереження високої роздільної здатності, які здатні вести запис у HD і Full HD якості.                          

У підсумку, можна сказати, що сучасні IP-технології надають принципово нові можливості в охоронному відеоспостереженні. До того ж, реалізація цієї технології можлива на основі вже наявних локальних мереж, які присутні на багатьох об'єктах.

HD-SDI технології  відеоспостереження  з'явилися зовсім недавно. Дана технолога дає можливість передавати відеосигнал в максимальній Full HD якості, звичними коаксіальними кабельними мережами, за допомогою яких функціонують і аналогові системи. Для даного типу відеоспостереження використовуються спеціальні відеокамери та цифрові реєстратори, що працюють за цифровим протоколом, що дозволяє передавати високоякісний і максимально деталізований відеосигнал.  

Ця технологія дає можливість  здійснити  модернізацію діючої аналогової системи,   використовуючи існуючу кабельну мережу,  оскільки вона може  підходити для передачі цифрового сигналу.

Необхідно звернути увагу на те, що майбутнє відеоспостереження все ж за цифровою якістю. Місце аналогових систем на ринку незабаром неминуче займуть більш сучасні і більш функціональні HD-SDI і IP системи.

Пожежогасіння – це сукупність заходів   призначених  для гасіння та обмеження розвитку пожежі  для  захисту людей і матеріальних цінностей.

Найнадійнішими у вирішенні перелічених вище завдань є системи автоматичного пожежогасіння. На відміну від систем ручного пожежогасіння і систем, які знаходяться під управлінням оператора, дані системи приводяться в дію пожежною автоматикою за показаннями датчиків. У свою чергу, це забезпечує оперативне гасіння вогню без участі людини.

 Системи автоматичного пожежогасіння поділяються на:

 Спринклерне пожежогасіння .

 Спринклер є клапан, що спрацьовує при впливі на нього високої температури. Спринклери встановлюються на трубопроводах, всередині яких знаходяться вода або повітря під високим тиском.  Як тільки температура в приміщенні підвищується вище заданої, скляний запірний пристрій спринклера руйнується. Внаслідок руйнування, відкривається клапан подачі води, тиск в трубопроводі падає. При падінні тиску спрацьовує датчик, який запускає насос, що подає воду в трубопровід. Дана опція забезпечує подачу необхідної кількості води до місця виникнення пожежі. Існує цілий ряд спринклерів, які відрізняються між собою різною температурою спрацьовування, пропускною спроможністю, площею і специфікою зрошення та  матеріалами.

 

 

Дренчерне    пожежогасіння.  

 Дренчерна система   пожежогасіння, не заповнена водою. При спрацьовуванні пожежних датчиків включаються насоси, відбувається заповнення водою системи і гасіння пожежі по всій площі дії системи.  Дана системи в момент пожежі подає  значно більшу кількість води на площу, яка захищається. Як правило, дренчерні системи використовуються для створення водяних завіс та охолодження особливо чутливих до нагріву і легкозаймистих об'єктів. Для подачі води в дренчерних системах  використовується, так званий, дренчерний вузол керування. Вузол активується електричним, пневматичним або гідравлічним способом. Сигнал на запуск дренчерної системи пожежогасіння подається, як автоматичним способом - системою пожежної сигналізації, так і вручну.

 

 

 

Тонкорозпильне  пожежогасіння                                            

Пожежогасіння тонкорозпиленими рідинами забезпечує досить ефективний захист, причому витрати води - мінімальні, а надійність такого пожежогасіння досить висока. Діюча речовина - вода, іноді з різними добавками. При розпиленні через вузький отвір, вода розбризкується найдрібнішими краплинами, таким чином, збільшуючи площу охолодження та осаджуючи частинки диму. Використання тонкорозпиленої води і водяного пилу дає значні переваги: зменшується витрата води і збиток від пожежогасіння, охоплюється значна площа займання і прискорюється процес боротьби з вогнем.

 

 

 

 

 Пінне пожежогасіння 

Пінне пожежогасіння дозволяє швидко впоратися практично з будь-яким типом пожежі за невеликий проміжок часу, за допомогою обмеження доступу повітря до палаючих поверхонь. Особливо цінується при гасінні розливів горючих рідин (нафти, нафтопродуктів та ін.) Даний ефект досягається за рахунок декількох факторів:

а) піноутворювач для пожежогасіння легше будь-якої займистої рідини, завдяки чому піна вкриває її поверхню, пригнічуючи полум'я і обмежуючи доступ повітря;

б) через наявність води (або іншої охолоджувальної рідини) в піні, палаючий матеріал охолоджується до температури, при якій реакція горіння зупиняється;

в) покрив піни запобігає виділенню горючих випарів, не дозволяючи їм змішуватися з повітрям.

Піноутворювачі зазвичай містяться в приєднаних до розпилювача трубопроводах або безпосередньо в охолоджуючій рідині. Застосовуються під тиском, необхідним для утворення пінної структури. Інший спосіб піноутворення - хімічна реакція з повітрям або продуктами горіння. Мінусом пінного пожежогасіння можна назвати той факт, що воно ускладнює евакуацію людей, викликаючи втрату орієнтації в просторі, а також складність видалення піни з приміщення після гасіння

 Системи порошкового пожежогасіння 

Порошкове пожежогасіння застосовується при локалізації пожеж різних категорій, але головна область застосування - гасіння загорянь на електрообладнанні або в місцях високої напруги, а також розливів горючих рідин і займання металів. Модуль порошкового пожежогасіння спрацьовує, як в автоматичному режимі, так і по команді пожежної сигналізації.

Вогнегасна здатність порошків обумовлена дією наступних факторів:

а) охолодженням зони горіння в результаті витрати теплової енергії на нагрів частинок порошку, їх часткове випаровування і розкладання в полум'ї;

б) розбавленням горючого середовища газоподібними продуктами розкладання порошку або безпосередньо порошковою хмарою;

в) ефектом пригнічення полум'я, що досягається при його проходженні через вузькі канали, створювані порошковою хмарою;

г) інгібіцією (уповільненням) хімічних реакцій, що підтримують розвиток процесу горіння, газоподібними продуктами розкладу і випаровування порошків.

Модулі порошкового пожежогасіння дозволяють гасити пожежу різними способами: об'ємними і локальними, по площі та об'єму. Однак цей спосіб пожежогасіння не рекомендується для застосування у приміщеннях, де люди не можуть встигти  завершити евакуацію, через можливі негативні наслідки вдихання порошкової суміші.

 Системи газового пожежогасіння.

 Системи газового пожежогасіння представляють собою балони різних розмірів для зберігання газових сумішей для вогнегасіння, під’єднані до пускового пристрою. В якості реагенту використовується речовина, яка знаходиться в газоподібному стані під час гасіння полум'я. Гасіння  пожежі здійснюється за рахунок заповнення приміщення вогнегасною газовою сумішшю.

Принцип дії установок заснований на різкому зниженні концентрації кисню під час подачі в небезпечну зону негорючого газу. В якості такого можуть використовуватися різні інертні гази, що поглинають необхідний для полум'я кисень і охолоджують температуру в приміщенні - вуглекислий газ, фреони, азот та інші. Активація модуля газового пожежогасіння може бути механічною, електричною, а також пневматичною, або поєднувати всі комбінації. Обов'язковим елементом перед спрацюванням установки газового пожежогасіння є оповіщення людей, які знаходяться в приміщенні, про застосування газових речовин, так як більшість з них не призначені для вдихання і можуть викликати отруєння. Однак при правильній організації вентиляційної системи,  газ із приміщення швидко вийде, залишивши неушкодженим цінне обладнання. Тому газові системи пожежогасіння широко використовуються в музеях, архівах, серверних та інших приміщеннях, де важливо мінімізувати можливий збиток від пожежогасіння.

 Системи аерозольного пожежогасіння

Системи аерозольного пожежогасіння -  це тип об'ємного пожежогасіння на основі генераторів вогнегасного аерозолю з електричним запуском і використанням автоматичних засобів виявлення пожежі.

Основним елементом аерозольного пожежогасіння є генератор вогнегасного аерозолю модульного типу (виконує функції зберігання й подачі вогнегасного аерозолю в осередок пожежі), що розміщується безпосередньо в приміщенні, що захищається. Сигнал про пожежу, який формується при спрацюванні двох сповіщувачів включених в різні шлейфи пожежної сигналізації, надходить на приймально-контрольний прилад та включає систему оповіщення, яка формує сигнал пуску генератора вогнегасного аерозолю із затримкою по часу, необхідного для евакуації людей з приміщення, де проводиться пожежогасіння. Генератор вогнегасного аерозолю  забезпечує гасіння та локалізацію пожеж класу А, В, С і електрообладнання під напругою в герметичних приміщеннях.

Аерозольні системи гасіння пожежі використовують однаковий принцип формування аерозоля, заснований на процесі спалювання деяких твердих хімічних сполук, в результаті спалювання цих речовин утворюється струмінь гарячої суміші  газів і твердих мікрочастинок, які заповнюють об'єм і гасять полум'я.